Міофасціальний синдромМіофасціальний синдром – одна з найчастіших причин хронічного болю, в основі синдрому лежить формування у м’язах тригерних точок, подразнення котрих викликає больові відчуття. Тригерна точка – це невелика ділянка в м’язовій тканині, в якій відбувається спазм, що викликає рефлекторний біль в зоні віддаленій від цього місця. Тригерні точки можуть бути активними та прихованими. Активні – викликають спонтанний біль, часто у віддаленій зоні та обмежують скоротливу здатність м’язу, у якій вони сформувались. Приховані – викликають місцеве м’язове напруження та порушення роботи м’яза, але не больовий синдром. При цьому людина часто відчуває «оніміння», пов’язане з обмеженням рухливості, підвищену стомлюваності, м’язову напругу. Активні тригерні точки можуть переміщуватись, сприяючи утворенню вторинних тригерних точок, перетворюючи регіональний больовий синдром в більш поширений.

Причиною виникнення тригерних точок може бути травма, перевантаження м’язів (наприклад, при тривалому перебуванні у незручній позі, асиметричності скелета, сколіозі), порушення обміну речовин, порушення харчування, ревматологічні захворювання, неврологічні захворювання. Дуже важливу роль відіграють психологічні фактори (емоційний стрес, тривога, депресія)

Для лікування міофасціального синдрому застосовують медикаментозне лікування, але препарати які застосовуються мають ряд побічних ефектів і не завжди дають бажаний ефект полегшення. Перспективне застосування місцевого лікування – масаж, лікувальна гімнастика, голкорефлексотерапія, постізометрична релаксація, фізіотерапевтичні процедури.

Одним з найбільш ефективних сучасних фізіотерапевтичних методів у лікуванні м’язового болю є ударно-хвильова терапія. Під час процедури лікар за допомогою спеціальних насадок впливає ударними хвилями на тригерні точки. Внаслідок процедури УХТ відбувається розслаблення м’язів, усунення тригерних «вузлів», біль та скутість зникають, а м’язи набувають здорового стану.